фонотека

[fonotɛkɑ] Іменник

Буква:Ф

Значення

  1. Систематизоване зібрання звукозаписів (музичних, літературних, мовних тощо), що зберігається в архіві, бібліотеці, на радіостанції або в особистій колекції.

  2. Спеціальне приміщення, відділ установи або організації, де зберігається та обслуговується таке зібрання звукозаписів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. фонотека, р. фонотеки, д. фонотеці, з. фонотеку, о. фонотекою, м. фонотеці, к. фонотеко

Більше записів