Значення
-
Фоноавтограф — пристрій, винайдений 1857 року французьким друкарем Едуаром-Леоном Скоттом де Мартенвілем, який фіксував звукові коливання на папері, закопченому димом лампи, але не міг їх відтворити; вважається першим у світі апаратом для механічного запису звуку.
-
Фоноавтограф — паперовий носій із записом звукових коливань, зробленим однойменним пристроєм; найдавніша з відомих форм фіксації звуку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фоноавтограф, р. фоноавтографа, д. фоноавтографові, з. фоноавтограф, о. фоноавтографом, м. фоноавтографі, к. фоноавтографе