Значення
-
(у фізиці та техніці) Рідина або газ, що мають здатність легко змінювати свою форму під дією зовнішніх сил і текти; рідке або газоподібне середовище.
-
(у геології) Газоподібні, рідкі або надкритичні речовини (вода, розсол, нафта, магма, вулканічні гази тощо), що містяться в породах земної кори і беруть участь у геологічних процесах.
-
(у езотериці, парапсихології) Нібито тонка, невидима матерія або енергія, що випромінюється живим організмом або предметом і, за уявленнями, є носієм психічних, магнітних чи життєвих сил.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. флюїд, р. флюїду, д. флюїдові, з. флюїд, о. флюїдом, м. флюїді, к. флюїде
Походження слова (Етимологія)
Слово «флюїд» походить від латинського «fluidus», що означає «плинний», і пов’язане з дієсловом «fluere» — «текти». Спочатку так називали рідину або те, що витікає. У науці XVII–XVIII століть флюїдами називали уявні невагомі рідини, якими пояснювали теплові, електричні, оптичні явища та горіння. В українській мові слово з’явилося через посередництво інших європейських мов, зокрема російської, польської, чеської та інших.