1. Метод рентгенологічного дослідження, при якому зображення об’єкта (наприклад, внутрішніх органів людини) спостерігається на світному екрані (люмінесцентному або цифровому) у реальному часі, що дозволяє вивчати їхню функцію та рух.
2. (Застаріле) Саме візуальне спостереження за рентгенівським зображенням на флуоресцентному екрані за допомогою приладу — флуороскопа.