Значення
-
У римській міфології — бог квітів, весни та цвітіння рослинності (лат. Flora).
-
У ботаніці та екології — сукупність видів рослин, що поширені на певній території або в певний геологічний період (наприклад, флору України, альпійську флору, флору крейдового періоду).
-
У мікробіології та медицині — сукупність мікроорганізмів (бактерій, грибків тощо), що характерні для певного середовища або органу (наприклад, кишкова флора, мікрофлора шкіри).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. флори, р. флор, д. флорам, з. флори, о. флорами, м. флорах, к. флори
Походження слова (Етимологія)
Чоловіче ім’я, яке походить від латинського особового імені Florus, що первісно означало «квітучий» або «той, хто цвіте». Воно утворене від латинського іменника flos (родовий відмінок floris), що означає «квітка». Ім’я Флор є відповідником чоловічого роду до жіночого імені Флора, яке спочатку було ім’ям богині квітів і весни в римській міфології. В українській мові ім’я з’явилося через запозичення з латини, можливо, за посередництва інших слов’янських мов. У давніх українських пам’ятках воно фіксується з 1627 року. Також відоме у народній формі Фрол.