квітка

[kʋitkɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Орган розмноження покритонасінних рослин, що зазвичай складається з віночка, чашечки, тичинок і маточки, часто має яскраву забарвлену та/або запашну частину для залучення запилювачів.

  2. Традиційна назва будь-якої квітучої або декоративної рослини, а також її суцвіття або поодинокий розквітлий бутон, що зрізано для прикрашання чи подарунка.

  3. Переносно: про щось найкраще, найвидатніше, найцінніше в певному колі явищ або людей (наприклад, квітка нації, квітка молодості).

  4. У техніці, ремеслах, орнаменті: стилізоване зображення квітки як декоративний елемент.

  5. Розмовне скорочене позначення туберкульозу (від назви «бугоркова квітка»).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. квітка, р. квітки, д. квітці, з. квітку, о. квіткою, м. квітці, к. квітко

Приклади з художньої літератури

  • Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
    і ось так же в полі будуть двоє йти,
    але нас не буде. Може, ми квітками,
    може, васильками станем — я і ти.
    — Володимир Сосюра

Більше записів