квітка

Приклад 1:
У своїх спогадах часів заслання Надія Віталіївна писала: «Як не смішно і не, здавалося б, несумісно з моїм способом життя, я дуже люблю «предмети» і зараз буквально блаженствую від того, що в мене олівці, скажімо, лежать у коробці з-під соловецьких мощей, колимська болотяна квітка стирчить з японської вазочки…». Вона залюбки оповідала про улюблені речі: хустку зі собачої вовни (якою я не раз гріла собі плечі в її не надто теплій уманській оселі), глечик, намисто, килимок… Сидимо за столом.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Чи во­на йо­го як ура­зи­ла в сер­це, та гордівни­ця, чи він роз­ду­мавсь, а вже про­во­дить з юлиці Орин­ку до са­мої ха­ти, і во­на на йо­го квітка­ми з го­ро­да се­ре­ду дня ки­дає. V Що ж на­ша Ков­банівна?..
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
1888 Надія Зівяла вже та квітка запашна, Її нема — сама суха стеблина… А як цвіла, лишаючи, вона, Аж кращою ставала вся долина!… Тепер лука порожня і сумна: Вона була її краса єдина… Надія-квіт умерла, одцвіла, її нема — вмирають поривання… Була вона — душа тоді жила, Жили у їй високі почування: Вона душі теплом святим була… Тепер там ніч, холодне нудьгування… 1895 Доки? Минає час, минають люди; Ми всi ждемо того, що буде, I кажем всi: давно вже час, Щоб воля та прийшла й до нас, А все її нема, не йде, — А час не жде, а час не жде!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”