Значення
-
(від фр. flanc — бік) Військовий термін: бічна частина укріплення, фортеці або бойового порядку військ, що спрямована під кутом до фронту для захисту з флангу та ведення флангового вогню.
-
(заст., спец.) Бічна сторона, бок чого-небудь (наприклад, будівлі, гори тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фланк, р. фланку, д. фланкові, з. фланк, о. фланком, м. фланкові, к. фланку
Походження слова (Етимологія)
Слово «фланк» означає бічну частину оборонного укріплення. Воно походить з німецької мови, де Flanke означає «бік». Німецьке слово, у свою чергу, походить від французького flanc, яке споріднене з давньоверхньонімецьким hlanca (що також означає «бік»). Це слово використовується у військовій справі та фортифікації.