Значення
-
Старовинна техніка художньої обробки металевих виробів емаллю, що наноситься на спеціально підготовлену поверхню (здебільшого мідну, срібну чи золоту) з подальшим випалюванням; переважно для створення ювелірних прикрас, ікон, посуду тощо.
-
Сама емаль, що використовується в такій техніці, у вигляді тонкого блискучого покриття різних кольорів.
-
Переносно: про щось дуже тонке, витончене, ніжне, часто про колір обличчя (застаріле, поетичне).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фініфть, р. фініфті, д. фініфті, з. фініфть, о. фініфтю, м. фініфті, к. фініфте
Походження слова (Етимологія)
Слово «фініфть» означає емаль, якою покривають візерунки на металевих виробах та на фарфорі. Воно походить з грецької мови, де χυμευτόν означало «розплавлене», і пов’язане з дієсловом χέω («змішую»). Це слово також споріднене з грецьким χυμεία, що означає «плавка, сплав», і з сучасним словом «хімія».