Значення
-
Представник фінського народу, корінний житель Фінляндії.
-
Представник фіно-угорських народів загалом (застаріле вживання).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фін, р. фіна, д. фінові, з. фіна, о. фіном, м. фіні, к. фіне
Походження слова (Етимологія)
Слово «фін» має кілька значень. У сучасній українській мові воно найчастіше вживається як назва представника фінського народу. Однак етимологія цього слова складна: воно походить від праслов’янського *pъlstъ, що також дало українське «повсть» (валяна вовна). Спочатку словом «фін» називали мисливця або стрільця, а пізніше воно стало позначати фінський ніж (скорочення від «фінський ніж»). Також існує інше значення — «хрещеник» або «молодий» у весільній обрядовості, яке походить з румунської та молдавської мов. Таким чином, слово «фін» має різні джерела походження залежно від значення.