філігрань

1. Ювелірна техніка, при якій з тонких золотих або срібних дротиків (частіше скручених) створюють ажурний орнамент або пайують їх на металевій поверхні.

2. Виріб (прикраса, предмет побуту тощо), виконаний у такій техніці.

3. Перен. щось дуже тонке, витончене, майстерно виконане; тонка, майстерна робота.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |