Значення
-
Ювелірна техніка, при якій з тонких золотих або срібних дротиків (частіше скручених) створюють ажурний орнамент або пайують їх на металевій поверхні.
-
Виріб (прикраса, предмет побуту тощо), виконаний у такій техніці.
-
Перен. щось дуже тонке, витончене, майстерно виконане; тонка, майстерна робота.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. філігрань, р. філіграні, д. філіграні, з. філігрань, о. філігранню, м. філіграні, к. філігране
Походження слова (Етимологія)
Слово «філігрань» походить від італійського «filigrana», що утворене з латинських слів «filum» (нитка) та «granum» (зерно). Спочатку так називали ювелірну техніку, коли з тонкого дроту та маленьких кульок створювали ажурні візерунки. Згодом слово набуло переносного значення — так стали говорити про щось витончене, ретельно виконане. В українській мові це слово з’явилося через посередництво німецької або французької мов.