1. Абстрактний іменник, що означає властивість або стан бути фіктивним, тобто наявність ознак вигаданості, несправжності, удаваності, створеності лише для виду без реального змісту чи підґрунтя.
2. У праві, економіці та офіційній документації — характеристика дій, угод, установ або документів, які формально існують або оформлені, але не відповідають дійсним намірам сторін або реальному стану речей, часто з метою введення в оману або отримання незаконної вигоди.
3. У мистецтві, літературі та філософії — умовність, вигаданість, неавтентичність образу, сюжету чи явища, що є продуктом творчості або уявлення, а не відображенням об’єктивної реальності.