феноменальність

1. Абстрактний іменник, що означає властивість або стан бути феноменальним; винятковість, надзвичайність, вражаючість, що викликає подив.

2. У філософії — властивість явища (феномена) бути даним у досвіді, доступним сприйняттю; сукупність явищ як таких.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |