феній

1. У давньогрецькій міфології — один з трьох кентаврів, які супроводжували Діоніса; зображувався з довгою бородою та квітковим вінком на голові.

2. У давньогрецькій міфології — один з п’ятидесяти аргонавтів, син Посейдона або Кроноса, брат Пелія та Нелея, батько Навполія.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: t.d. () |