феніцин

1. (історичне) Народна назва фармацевтичного препарату, що містив фенацетин, який використовувався як знеболювальний та жарознижувальний засіб.

2. (розмовне, застаріле) Пігулка або порошок фенацетину, що вживався самостійно, часто без призначення лікаря, для полегшення болю (головного, зубного тощо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |