фавн

1. У давньоримській міфології — бог родючості, покровитель полів, лісів, пастухів і тварин, який зображався з ріжками, вусами, козлячими ногами та хвостом.

2. Персонаж однойменної повісті Карела Чапека, що втілює стихійну, природну початковість, протиставлену цивілізації.

3. Загальна назва роду ссавців родини оленевих, до якого належать, зокрема, благородний олень та лань (у науковій латині — Cervus).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |