1. (в психології, педагогіці, менеджменті) процес організації групової роботи, спрямований на полегшення комунікації, стимулювання обміну думками та досягнення мети за допомогою нейтрального керівника-посередника (фасилітатора), який не нав’язує власних рішень, а створює умови для ефективної співпраці.
2. (в фізіології) посилення рефлексу або нервового імпульсу внаслідок попереднього або одночасного збудження інших нервових структур; полегшення виникнення певної реакції.
3. (в міжнародних відносинах та дипломатії) діяльність третьої сторони, спрямована на надання допомоги в організації переговорного процесу між конфліктуючими сторонами шляхом забезпечення технічних, інформаційних або процедурних умов.