1. Високий чоловічий співовий голос, який використовує головний (фальцетний) регістр, що звучить світло та легко, нагадуючи жіночий або дитячий тембр.
2. Спосіб співу (вокалізації) у цьому регістрі, при якому голосові зв’язки вібрують лише краями, що утворює характерне ненасичене звучання.
3. (У розмовному вживанні) Про високий, тонкий, невластивий говорячому голос, який людина несподівано видає від сильного збудження, страху чи здивування.