Значення
-
Високий чоловічий співовий голос, який використовує головний (фальцетний) регістр, що звучить світло та легко, нагадуючи жіночий або дитячий тембр.
-
Спосіб співу (вокалізації) у цьому регістрі, при якому голосові зв’язки вібрують лише краями, що утворює характерне ненасичене звучання.
-
(У розмовному вживанні) Про високий, тонкий, невластивий говорячому голос, який людина несподівано видає від сильного збудження, страху чи здивування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фальцет, р. фальцету, д. фальцетові, з. фальцет, о. фальцетом, м. фальцеті, к. фальцете