Значення
-
(у лінгвістиці) такий, що виражає причинність, тобто вказує на те, що суб’єкт викликає або змушує відбутися дію, стан або зміну стану об’єкта (наприклад, про фактитивні дієслова).
-
(у логіці та філософії) такий, що стосується фактів або заснований на них; фактичний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фактитивний, р. фактитивного, д. фактитивному, з. фактитивний, о. фактитивним, м. фактитивнім, к. фактитивний