1. Властивість художнього твору, що полягає у відтворенні реальної структури, рельєфу, матеріалу зображуваних предметів (наприклад, шорсткості каменю, гладкості шкіри, фактури тканини), що досягається засобами певного виду мистецтва (живопису, скульптури, літератури тощо).
2. У музиці — характер зв’язків і співвідношень між голосами, пластами музичної тканини, що визначає її склад і густоту (наприклад, поліфонічна, гомофонна, акордова фактурність).
3. Переносно: виразність, яскравість, інформаційна насиченість образу, висловлювання або художнього засобу.