Значення
-
АБЕ́ТКА, и, жін.
-
1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови, розташованих у встановленому порядку; алфавіт, азбука. Вивчити абетку.
-
2. Книжка чи посібник для початкового навчання грамоти; буквар. Узяти в руки абетку.
-
3. перен. Основні, найпростіші засади, початки якої-небудь науки, галузі знань, справи. Абетка музичної грамоти. Абетка водіння автомобіля.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. абетка, р. абетки, д. абетці, з. абетку, о. абеткою, м. абетці, к. абетко