Словник Української Мови
Буква
АБЕ́ТКА, и, жін.
1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови, розташованих у встановленому порядку; алфавіт, азбука. Вивчити абетку.
2. Книжка чи посібник для початкового навчання грамоти; буквар. Узяти в руки абетку.
3. перен. Основні, найпростіші засади, початки якої-небудь науки, галузі знань, справи. Абетка музичної грамоти. Абетка водіння автомобіля.
Приклад 1:
Остаточно семітська абетка сформувалася наприкінці II тис. до н. е., причому склалися два її різновиди: 32-знакова північнофінікійська (в Угариті) та 22-знакова південнофінікійська.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
До речі, самі слова «абетка» та «алфавіт» походять від назви її перших літер — алеф і бет (у візантійську епоху бет вимовлялося як віта). Матеріалом для письма в Східному Середземномор’ї слугували папірус та пергамент.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
І почалася абетка. Я+GOD=A И+GOD=І P+GOD=C A+GOD=B І+GOD=Ї C+GOD=T Б+GOD=B Ї+GOD=Й T+GOD=У B+GOD=Г Й+GOD=K У+G0D=Ф Г+GOD=Д K+GOD=Л Ф+G0D=X Д+GOD=E Л+GOD=М X+GOD-Ц E+GOD=Є M+GOD=H Ц+GOD=Ш Є+GOD=Ж H+GOD=О Ш+GOD=Щ Ж+GOD=З О+GOD=П Щ+GOD=Ю 3+GOD=И П+GOD=P Ю+GOD=Я І вже ніхто не міг нічого до Я ані додати, ані від Я відняти, якщо Я не знав свого Я. І відтоді роки проходять, а роди відходять, а ріки не витікають, і все повертається «на круги своЯ».
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”