ад’юдикація

АД’ЮДИКА́ЦІЯ, ї, жін., юр. 1. Судове рішення про передачу права власності на майно від однієї особи до іншої, зокрема в порядку примусового виконання зобов’язань або врегулювання майнових спорів.

2. У міжнародному праві: спосіб набуття території державою на підставі рішення міжнародного суду чи арбітражу, яким визнається її суверенітет над спірною територією.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |