Значення
-
У математиці, зокрема в теорії категорій — функтор, що виникає внаслідок факторизації (розкладу) іншого функтора через його образ; функтор, побудований за допомогою універсальної властивості.
-
У програмуванні та комп’ютерних науках — об’єкт або функція, що поєднує в собі властивості фабрики (для створення об’єктів) та функтора (для операцій над структурами даних), інкапсулюючи логіку створення та трансформації.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фактор-функтор, р. фактор-функтора, д. фактор-функторові, з. фактор-функтор, о. фактор-функтором, м. фактор-функторі, к. фактор-функторе