1. Релігійно-містична практика в ісламі, пов’язана з аскетизмом, самозреченням та демонстрацією надприродних, на думку віруючих, здібностей (наприклад, ходіння по вугіллю, контроль над больовими відчуттями).
2. Показне, часто лицемірне зневажання життєвих благ, комфорту або відмовлення від них з метою отримання моральної вигоди, поваги оточення.