Значення
-
Релігійно-містична практика в ісламі, пов’язана з аскетизмом, самозреченням та демонстрацією надприродних, на думку віруючих, здібностей (наприклад, ходіння по вугіллю, контроль над больовими відчуттями).
-
Показне, часто лицемірне зневажання життєвих благ, комфорту або відмовлення від них з метою отримання моральної вигоди, поваги оточення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. факірство, р. факірства, д. факірству, з. факірство, о. факірством, м. факірстві, к. факірство