Буква:Е
Значення
- (Лінгвістика) –
Назва шостого літера українського алфавіту (Е, е), що позначає голосний звук переднього ряду середнього підняття ненапруженої середи.
- (Лінгвістика) –
Назва звука [е] або [е̝], що позначається цією літерою.
Походження слова (Етимологія)
Вигук, що виражає оклик, радість, подив, пересторогу, досаду. Походить від праслов’янського вигуку *е з додаванням дейктичної частки *-i (з індоєвропейського *-ī, як у давньоіндійській та авестійській мовах). Споріднені вигуки в інших індоєвропейських мовах (литовське eĩ, середньоверхньонімецьке ei, латинське ei, грецьке αἶ) мають, імовірно, типологічну, а не генетичну схожість.