Значення
- (Історія) –
Висока дерев’яна конструкція (поміст зі сходами та перилами), призначена для страти засуджених (зокрема, через відсічення голови або повішення) або для публічного оголошення вироку; місце страти.
- (Література) –
Переносно: покарання, загибель, катастрофа (часто в конструкціях типу “підняти на ешафот” — зробити когось об’єктом суспільного осуду або розправлятися з кимось).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ешафот, р. ешафота, д. ешафотові, з. ешафот, о. ешафотом, м. ешафоті, к. ешафоте
Походження слова (Етимологія)
Слово «ешафот» походить з французької мови. Французьке échafaud спочатку означало «поміст» або «риштування», а згодом набуло значення «місце страти». Воно виникло під впливом слова échelle (драбина) від давньофранцузького chafaud (риштування), яке, своєю чергою, походить від народнолатинського catatalicum, що означало «катафалк». Таким чином, ешафот — це підвищення, на якому виконували смертні вироки.