1. (в лінгвістиці) такий, що стосується ергативного відмінка або ергативної конструкції; властивий мовам ергативного строю, у яких суб’єкт неперехідного дієслова та об’єкт перехідного дієслова виражаються одним відмінком (абсолютівом), а суб’єкт перехідного дієслова — іншим (ергативом).
2. (в лінгвістиці) такий, що має форму або функцію ергативного відмінка; що виражає агенса (діяча) при перехідному дієслові в ергативній конструкції.