Словник Української Мови
Буква
1. Назва п’ятої літери грецького алфавіту (Ε, ε), що позначає звук [е].
2. У математиці — умовне позначення нескінченно малої величини або довільного малого додатного числа.
3. У фізиці — позначення для діелектричної проникності середовища.
4. У фізиці елементарних частинок — коротка назва для епсилон-мезону.
Приклад 1:
Наприклад, зоря Бетельгейзе , опинившись на місці Сонця , поглинула б собою частину Сонячної системи разом з планетою Марс, а одна з компонент подвійної зорі ε (епсилон) Візничого сягнула б аж до орбіти Сатурна. Водночас крихітних нейтронних зір розмістилося б на території м. Київ до трьох десятків.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”