Епітон — у давньогрецькій музиці: інтервал, що утворюється підвищенням висоти звуку на чверть тону.
Епітон — у метриці античної поезії: додатковий склад у стопі, що з’являється замість паузи або заміни короткого складу довгим.
Древослів
Словник Української Мови