емо

1. Музичний напрям, що виник у середині 1980-х років як відгалуження панк-року та хардкору, для якого характерна мелодійність, динамічні контрасти, емоційно насичена, часто інтимна лірика та специфічний вокал.

2. Субкультура, пов’язана з однойменним музичним стилем, що виражається у певному образі (зачіска, одяг переважно в чорно-рожевій гамі, макіяж), світогляді та акценті на особистісних переживаннях.

3. Представник або прихильник музичного стилю емо або відповідної субкультури.

Приклади вживання

Приклад 1:
Вспомянул емо мудрій декрета. «Спасайся, отче!» — «Ты что за персона?» «Помниш ли, отче святій, Філидона?» «Ах, коль же ты стал манѣрна фігура!» «Змучила мене свѣтовая буря!» «На правом окѣ что то за затула?» «Се мнѣ вишибла контузьею пуля».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |