Словник Української Мови
Буква
1. Властивий еліті, призначений для неї; такий, що відрізняється винятковістю, вишуканістю і доступний лише обмеженому колу осіб з високим соціальним статусом, освітою або матеріальними можливостями.
2. Такой, що вважає себе або вважається вищим, найкращим у певному колі; обмежений, замкнутий для широкого загалу.
Приклад 1:
На думку ж їхніх опонентів, індоарії — ніяка не раса, а етнічна група чи, що вірогідніше, елітарний прошарок у племінному союзі індоєвропейців, що хараппська культура в Індії своїм рівнем не поступалася індоарійській, тому остання аж ніяк не могла виконати культуртрегерську місію в цій країні. Отож питання про міграцію в Північну Індію «аріїв» залишається дискусійним, відповіді на нього не виходять за межі здогадів і наукових гіпотез.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”