електрозбудження

1. Фізичний процес переведення атомів, молекул або інших квантових систем з основного стану в стан з вищою енергією (збуджений стан) за допомогою електричного струму або електричного поля.

2. У техніці, зокрема в електротехніці — створення магнітного потоку в обмотці збудження електричної машини (генератора, двигуна) шляхом пропускання через неї електричного струму для роботи або самозбудження машини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |