Словник Української Мови
Буква
1. Стосунний до екзистенції, тобто до людського існування, буття людини з усіма його фундаментальними аспектами, такими як свобода, відповідальність, сенс, тривога та вибір.
2. Пов’язаний з філософським напрямом екзистенціалізму, який акцентує увагу на індивідуальному існуванні, свободі та суб’єктивному досвіді як першоджерелі значення.
3. Надзвичайно важливий, життєво необхідний, що стосується самих основ існування або виживання.
Приклад 1:
В усій тій історії з виключенням мене з партії, а згодом — і з інституту з усіма наступними поневіряннями я завжди була схильна вбачати моральний іспит, якийсь екзистенційний тест, запропонований мені долею (до речі, далеко не найскладніший), склавши який, я тим самим утвердилася як людина. Протягом більш як двох десятиліть я була відірвана від Інституту.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”