Словник Української Мови
Буква
екстатичний (від грец. ekstasis — захоплення, знесення) — який перебуває в стані екстазу, повного, надзвичайного духовного або емоційного знесення, захоплення, що супроводжується відчуттям злиття з божеством, ідеєю або відірваністю від реальності; сповнений екстазу.
екстатичний — який виражає екстаз або викликає його; пронизаний надмірним, нестримним захопленням, захватом, що доходить до самозабуття.
Приклад 1:
18 травня 1935 Екстатичний восьмистроф Шумлять у скринях зеленаві зерна льону, масний і теплий пил вирує у олійнях. Щораз в корявих липах спалахне прокльоном душа зелена, гнівна і незаспокійна.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
XI За тиждень такого аскетично голодного, але відрадісного життя одкривсь нарешті перед професором ще й той, інший елемент Єфремових писань, якого він досі й не цінував гаразд і наче навіть не завважав його досі: елемент чисто релігійний, екстатичний. Захотілося не тільки вільний дух і вільне серце, але й розмовляти з божеством; захотілося летіти душею до нього, захотілося з’єднатися з ним… І Єфремові писання дуже ставали в пригоді професорові: одтоді ніколи ніяка поезія так багацько не говорила до серця йому, як екстатичні Єфремові молитви та його небесна лірика… Перечитавши Єфрема Сіріна та інших аскетів Сходу християнського, Лаговський взявся за індійських аскетів буддійських, за перських дервішів-суфіїв.
— Тютюнник Григорій, “Вир”