1. Напрям у мистецтві (переважно живописі, літературі, театрі, кіно та музиці) першої третини XX століття, представники якого прагнули до максимальної експресії, до вираження внутрішніх переживань, емоційного стану та суб’єктивного бачення автора, часто використовуючи гротеск, різкі деформації форми, контрастні кольори та напружені образи.
2. Сукупність художніх прийомів, характерних для цього напряму, що ґрунтуються на перебільшенні, спотворенні форми та кольору задля емоційного впливу.