1. (лінгв.) Приголосний звук, що утворюється внаслідок різкого розмикання зімкнутих органів мови, внаслідок чого повітряний потік з силою виривається назовні (наприклад, [п], [б], [т], [д], [к], [ґ]); зімкнено-проривний звук.
2. (військ.) Вибухова речовина, що характеризується вкрай високою швидкістю детонації та потужним бризантним (дроблячим) дією; застосовується для снарядження боєприпасів, виготовлення інженерних боєприпасів тощо.