Словник Української Мови
Буква
1. Забезпечувати себе необхідним спорядженням, амуніцією або спеціальним одягом для певної діяльності, роботи чи подорожі.
2. Отримувати, наділяти або мати повне технічне, професійне або спеціальне оснащення, необхідне для виконання завдань (про колектив, підрозділ, організацію тощо).
Приклад 1:
Так ніби тут мали екіпіруватися всі оті аматори екзотики — новітні Пржевальські та Міклухи-Маклаї в дешевому масовому виданні, як ширпотреб. У крамниці «Госспірту» був викладений з пляшок портрет Леніна в однім вікні, а в другім — Карла Маркса.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”