Значення
- (Лінгвістика) –
Діалектна вимога голосного звука [е] замість [о] в першому складі після м’яких приголосних, наприклад: [ве́сіль] замість [во́сіль], [не́сіть] замість [но́сіть]; явище, властиве деяким південно-східним говіркам української мови.
- (Лінгвістика) –
У мовознавстві — одна з фонетичних ознак (характеристик) говірки або ідіолекту, що полягає в зазначеній вище особливості вимови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. екання, р. екання, д. еканню, з. екання, о. еканням, м. еканні, к. екання