еф

[ɛf] Іменник

Буква:Е

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Назва шостого звуку в музичній системі, що відповідає ноті F.

  2. (Лінгвістика) –

    Назва шостої літери української кириличного алфавіту (Ф, ф), яка позначає глухий губно-зубний фрикативний звук [ф].

  3. (Лінгвістика) –

    Умовне позначення предмета, явища або розряду (наприклад, у класифікації, каталозі), що йде під шостим номером.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ефи, р. еф, д. ефам, з. еф, о. ефами, м. ефах, к. ефи

Більше записів