Значення
Значень не знайдено.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я дзюрю, ти дзюриш, він дзюрить, ми дзюримо, ви дзюрите, вони дзюрять
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘дзюр’ — це звуконаслідувальний вигук, що передає дзюрчання води. Воно пов’язане з дієсловами ‘дзюрити’ (текти струмком), ‘дзюркотіти’ (текти з шумом) та іменниками на кшталт ‘дзюркіт’ (шум води) і ‘дзюрчати’ (текти з шумом). Це слово має паралелі в інших слов’янських мовах, наприклад, російське ‘журчать’, польське ‘ziurzyć’ (про дощ), чеське ‘zurcet’. Воно утворене від звуконаслідувального кореня, що імітує звук води, і є частиною великої родини слів, пов’язаних з течією води.