Який має велику, виступаючу вперед дзюбу (про птахів).
Який має виступаючий, загнутий додолу ніс, схожий на дзюбу (про людей).
Уживається як прізвисько або прізвище.
дзюбатий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Собою був русявий, вусатий, дзюбатий, й говорив баса, аж бурчало. Не хазяйнував він, а терся по офіціях: то за писаря був у скарбу, то коло винниці, то за підлісничого був; а там і лісничого доскочив.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |