Значення
-
(розм.) Від дзвенькати — видавати дзвінкі, металеві звуки, брязкати; перен. говорити голосно, різко або багато.
-
(перен., рідк.) Чіплятися, зачіпати когось словами, вступати у словесну суперечку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я дзвенькаюся, ти дзвенькаєшся, він дзвенькається, ми дзвенькаємося, ви дзвенькаєтеся, вони дзвенькаються