дзвеніти

1. Видавати високий, дзвінкий, металевий звук від ударів або вібрації (про предмети з металу, скла тощо).

2. Відчуватися, лунати як дзвінкий, пронизливий звук (про звук, голос, сміх тощо).

3. Видавати тонкий, високий звук, схожий на дзвін (про комах, наприклад, комарів).

4. Розмовне. Відчувати сильний шум або гул у вухах.

5. Переносне значення. Бути переповненим, сповненим якогось почуття, стану, що інтенсивно проявляється (наприклад, дзвеніти від радості, ненависті).

Приклади вживання

Приклад 1:
Вояків охоплювала непевність, а тут, як на зло, разом з морозом і вітром підстелилась відлига, і всі гусари, драгуни, ополченці поробилися скляні і стали дзвеніти. У таких шатах поляки не впізнавали один одного, перепитували хто є хто, рушницями і шаблями оббивали один на одному і на конях лід та все цікавились, чи їдуть за ними вози-тяжарі з питвом.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: дієслово () |