Словник Української Мови
Буква
1. Властивий дзеркалу, призначений для нього або пов’язаний із ним.
2. Такий, що має гладку, відполіровану поверхню, здатну давати чітке відображення; блискучий, полірований.
3. Перен. Точний, повний, ідентичний; що цілком відповідає оригіналу або повторює щось.
4. У складних термінах: такий, що має симетричну, ідентичну будову або розташування (наприклад, про органи, частини).
Приклад 1:
«Ти йдеш, як дощ, ти зважуєш слова…» Ти йдеш, як дощ, ти зважуєш слова, Стукочеш в листя пальцями тонкими… Цей срібний світ дзеркальний зсередини, А в оболонці шурхотінь — нова, Немов дитина, вранці оповита, Русява й мовчазна, росте трава Із потойбіччя сну, з узбіччя літа… І вітер, перешитий не на нас, Із клаптиків сюрчань і шелестіння, Мов віск на свічнику — примхливим тіням, Говорить слово істини про час. «Ця любов — неначе упівсерця…» Ця любов — неначе упівсерця.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”
Приклад 2:
З 1980-х років у КрАО працює повністю автоматизований дзеркальний т е л е с к о п А З Т- 1 1 (D = 1,250), який використовують для фотометричних , спектроскопічних і поляризаційних спостережень зір.463 Рис.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”