дзеркальний

[dzɛrkɑlʲnɪj] Прикметник

Буква:Д

Значення

  1. Властивий дзеркалу, призначений для нього або пов’язаний із ним.

  2. Такий, що має гладку, відполіровану поверхню, здатну давати чітке відображення; блискучий, полірований.

  3. Перен. Точний, повний, ідентичний; що цілком відповідає оригіналу або повторює щось.

  4. У складних термінах: такий, що має симетричну, ідентичну будову або розташування (наприклад, про органи, частини).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дзеркальний, р. дзеркального, д. дзеркальному, з. дзеркального, о. дзеркальним, м. дзеркальнім

Приклади з художньої літератури

  • Там верби золоті й дзеркальні ріки,
    де стигнуть колихливі тіні риб,
    там у криницях зорі, мов горіхи,
    і скрипки перестудженої скрип…
    Таке тобі життя, як медівник,
    ще років тому десять або вісім,
    а нині в місті тихо, наче в лісі,
    і місяць понад ратушею зник,
    але ж було, було — як медівник!..
    Так, двадцять сім — яка премнога літа…
    Ще пам’ятаєш той святочний смак,
    коли любов пече, мов aqua vita,
    і ще не вільно вимовити “мак”,
    бо ще не вечір, таїна сповита…
    Ще ходиш попідтинню в городян,
    і віршею віншуєш, і ночуєш
    на теплій лаві, та не спиш, бо чуєш
    якесь ім’я жіноче. Мов дурман,
    воно не відпускає аж до ранку.
    І знов мандруєш, сам собі Еней,
    прославши віршу, наче вишиванку,
    на зерна у снігу, на слід саней,
    на попелища гульбищ і містерій,
    де ювенільна кров кипить з артерій…
    І лиш земля!.. вона така ж — пречиста,
    як і тоді — буденна і врочиста,
    вона твоя, вона в тобі як шов.
    — Юрій Андрухович

Більше записів