Словник Української Мови
Буква
1. Властивий дияволу, характерний для нього; такий, що належить дияволу або пов’язаний із ним.
2. Надзвичайно злий, жорстокий, підступний; такий, що нагадує вчинки або характер диявола.
3. Дуже великий, надмірний, незвичайний за силою або інтенсивністю (про явища, почуття, стани тощо); неймовірний, шаленний.
Приклад 1:
— заливають дедалі болючіші способи тілесних покарань для Халяви, і йому ледве вдавалося спинити цей диявольський шабаш, як свяченою водою, відкроплюючися безнастанними нагадуваннями, чи ж дійсно Рафаель винний у тому, що він, Федір, хворобливо реагував на все, що той говорив? і тому кожного разу, як Халява відходив, Федір потерпав і за свою роздратованість (невже Провидіння випробовувало його, аби нагадати, на які пронизливі напади гніву він здатний і яке нестійке й оманне те, що людина схильна вважати за стале?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”