1. Зменшувально-пестливе від слова “дитина”; маленька дитина, немовля.
2. (переносно) Про дорослу людину, яка поводиться наївно, незріло або безвідповідально, немов дитина.
дитинятко
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Так само – як до дитини – викладе круг голови грубим кілечком косу, приспить дитинятко цицькою, винесе яворову колиску на ґанок, візьметься за сапку, таку ж маленьку, як сама, – і в город. Сапає – дивно усміхається в себе, на мить заплющивши очі, ніби ховає що коштовне в лише їй відомі схрони; потім нараз озирнеться, чи ніхто не бачив таємної усмішки, – і знову за сапку.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”
Частина мови: іменник (однина) |