Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе від “дитина” — мала дитина, немовля, часто з відтінком ніжності або співчуття.
2. (переносно) Про дорослу людину, яку сприймають як беззахисну, наївну або потребує піклування.
3. (у звертанні) Ласкаве або зворушливе звернення до дитини або до дорослої людини (часто жінки).
Приклад 1:
Все забрала дитиночка І вигнала з хати, І вийшла ти за царину, З хреста ніби знята. Старці тебе цураються, Мов тії прокази.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Почав її словами картати, а дитиночка на руках так i пручається — кричить. Пан iще гiрш розгнiвався: — Геть ту дитину!
— Самчук Улас, “Марія”