1. Зменшувально-пестливе від слова “дитя”; маленька дитина, немовля (зазвичай з вираженням ніжності, співчуття).
2. (переносно) Про дорослу людину, яка поводиться наївно, безпорадно або потребує опіки.
дитяточко
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Небогу, Її й дитяточко взяли І у вертеп свій принесли, І чабани його убогі Еммануїлом[574] нарекли. До сходу сонця, рано-рано У Віфліємі на майдані Зійшовся люд і шепотить, Що щось непевне з людьми буде Во Іудеї.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
А дiвчинка, справдi, як та квiточка розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо! II Тим врем’ям помер наш пан; почав молодий господарювати.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |