дитячість

1. Абстрактний іменник, що означає стан, властивість або якість бути дитиною; період життя людини від народження до відростання, дитинство.

2. Характерна риса поведінки, мислення або вчинків, притаманна дитині; наївність, безпосередність, довірливість.

3. (Переносно) Несерйозність, легковажність у поведінці, вчинках дорослої людини, що не відповідає її віку чи становищу; незрілість.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |