Словник Української Мови
Буква
1. Скорочена форма іменника “дитя”, що вживається в розмовній мові або поезії для позначення дитини, часто з відтінком ласки, пестощів або співчуття.
2. У переносному значенні — про дорослу людину, яка поводиться наївно, безвідповідально або потребує опіки.
Приклад 1:
дит в душу світ відінія божія, а с ним путь щастія мирный. Что компас в кораблѣ, то бог в человѣкѣ.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
;Fc-е КWЕ$┼Е9╛юiIё4юRФъягkz юя┐z∙пuKеЦ╥╔╪ЁPOwdh`r|╠ы qц╘ЙЯ№?■SтЧ/╥╧=Эйч├¤э-▄Г_┐╦