Значення
- (Лінгвістика) –
У мовознавстві: фонетична зміна, при якій одна з двох однакових або подібних звуків у слові стає іншою, менш схожою на сусідній звук (наприклад, українське “февраль” з російського “февраль” через дисиміляцію [р’] – [л’]).
- (Біологія) –
У біології: протилежність асиміляції; розпад, розщеплення складних органічних речовин у живому організмі на простіші, що супроводжується виділенням енергії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дисиміляція, р. дисиміляції, д. дисиміляції, з. дисиміляцію, о. дисиміляцією, м. дисиміляції, к. дисиміляціє
Походження слова (Етимологія)
Слово «дисиміляція» походить через німецьке посередництво (нім. Dissimilation) з середньолатинської мови, де dissimilatio означало «розподібнення». Воно утворене від дієслова dissimilare — «робити несхожим», яке пов’язане з прикметником dissimilis — «несхожий». Цей прикметник складається з префікса dis- (що означає розділення, заперечення) та слова similis — «подібний», яке споріднене з давньоіндійським sam — «рівний, однаковий». Таким чином, дисиміляція буквально означає процес, коли щось стає несхожим або відмінним.